У Радянському
Союзі мультиплікаційні фільми, без перебільшення, формували свідомість дітей.
Крім загального позитивного емоційного заряду, який народжені в СРСР не
припиняють згадувати й у зрілому віці («світлі», «добрі», «душевні» мультики),
вони давали дитині необхідні соціальні установки, знайомили її з ситуаціями,
які можуть трапитись у реальному житті. Разом із тим, мультфільми несли в
собі культурний код, що цементував «нову історичну спільноту людей», перш за
все, пропагуючи мову міжнаціонального спілкування. Мільйони маленьких узбеків,
вірмен, естонців, татар, українців змалку вчилися співати пісеньки та імітувати
потішних мультиплікаційних звірят мовою, яка з часом мала замінити їм рідну –
російською. Така була державна політика, і в її ефективності можна переконатись
у будь-який момент, вийшовши на київську вулицю.
